Know your enemy!

Знаєте, насправді ми воюємо не з Росією. Але не тому, що на нашій землі нема окупантів з сусідньої країни з такою назою, а тому що ніякої «Росії» вже давно не існує. Чи існувала вона взагалі? Можливо до 1917-го року щось таке й було, хоча й тоді воно будо занадто різнорідним та строкатим, щоб заслуговувати на таку гучну назву…

Але навіть те «щось», якщо воно й існувало, зникло з розвалом Росийської імперії та відновленням/утворенням на її руїнах низки національних держав, частині з яких вдалося відстояти власну незалежність (наприклад, Фінляндії), а іншим, як от Україні — ні. Після п’ятьох буремних років, сповнених війни та кривавої боротьби, колишня імперія спромоглася таки відродилася у зовсім іншій формі — у формі федеративного «союзу» «соціалістичних» держав. Його створення було проголошено наприкінці 1922-го року, а юридично оформлено вже всередині 1923-го. Це відбулося за участі чотирьох «союзних республік» (згодом їхня кількість побільшала шляхом подрібнення тих республік, переважно — РСФСР).

Підкреслю ще раз — СССР фактично було створено на базі кількох нових національних держав, що виникли на місці колишньої Російської імперії, а точніше тих з них, яких залишкам колишньої метрополії (залишки ті мали назву РСФСР) вдалося перемогти збройним шляхом, поставивши там на чолі маріонеткові «соціалістичні» уряди.

Але то вже не була колишня Росія. Це було зовсім інше утворення з новою елітою, устроєм, метою, міфологією й навіть з новою культурою. Єдине, що воно точно успадкувало від Російської імперії — це агресивний імперіалізм, бажання підкорювати всіх і вся, і якомога більше.

Але якщо панівною ідеологією Російської імперії був фактично великоросський (московський) шовінізм (офіційно це звалося «Православіє» і «Самодєржавіє» ), то в імперії Совєтській шовінізму з національним забавленням вже майже не було. Натомість був класовий шовінізм, хоча для національних «околиць» він все одно виступав здебільшого у формі класичного російщення. 

Але стратегія денаціоналізації торкалася не лише українців або грузинів, але й самих московитів-росіян (зараз я кажу саме про національність та етнос). Російський націоналізм гнобився в СССР так само, як і будь-який інший і саме тому, що творці нової імперії чудово вивчили урок кінця 19 — початку 20-го століття: в той період усі старі імперії (включно з Російською) впали саме через, так би мовити, парад націоналізмів, завдяки якому тоді виникла більшість сучасних європейських (і не тільки європейських) держав.

Власне, відновлення імперії у формі «федеративного союзу» національних республік стало можливим саме тому, що «червоні» не стали протидіяти націоналізмам, як це робили «білі», а навпаки — стали з ними загравати. Але після створення СССР, російські більшовики, усвідомлюючи небезпеку націоналізмів для будь-якої імперії (не виключаючи й Совєтську), взяли стратегічний курс на повну денаціоналізацію підконтрольного населення, перетворення його на, цитую, «НОВУЮ ИСТОРИЧЕСКУЮ ОБЩНОСТЬ людей различных национальностей, имеющих общие характерные черты, — СОВЕТСКИЙ НАРОД» (так Нікіта Хрущов у 1961 році констатував завершення цього процесу у своїй промові на черговому з’їзді КПСС).

Але, позаяк усе це робилося на залишках Російської імперії, ця загальна денаціоналізація відбувалася перш за все у формі русифікації (бо так мабудь було зручніше, ніж вводити якесь «есперанто» й змушувати всіх колишніх підданних імперії його вчити).

Але. Русифікаця та була хіба що мовною, але ажніяк не була культурною, в тому сенсі, що російська культура (якою б вона не була) не заміщувала знищувані національні культури. Їх заміщувала НОВА СОВЄТСЬКА ерзац-культура, яку «визволений пролетаріат» в авральному порядку творив на місці знищених ним же православія та самодєржавія (цим особливо відзначились 20-ті роки).

Звісно нова «совєтська» культура була більшою мірою саме московсько-російською, ніж будь-якою іншою, але все ж вона НЕ була СУТО московсько-російською, в етнічно-історичному розумінні.

Саме в цьому, до речі, і полягає трагедія москалів-росіян (слово «москалі» я вживаю не в лайливому сенсі, а в історичному, бо так той народ історично називався, доки Пьотр Первий у 18-му столітті не перейменував Московське царство на «Російську імперію» ). Трагедія в тому, що й за часів царської Росії москалі вже здебільшого втрачали свої суто національні риси та культуру. Це завжди частково відбувається з імперською нацією через необхідність залучати до її лав велику кількість представників поневолених народів. А за часів Совка московити-росіяни втратили свою культуру остаточно. Фактично заради імперії та її міфології росіяни пожертвували своєю справжньою історією та культурою.

І це на відміну від інших народів імперії — як то українців, білорусів, грузинів, вірменів, тощо — чия самобутність була глибоко укорінена у відповідних етносах та їхній історії, хоча й ці народи зазнали значних культурних втрат. Але ці нації, на відміну від московитів-росіян, не були змушені розповсюджувати свою самобудність та культурні коди на підкорені народи, а отже вони не розпорошувалися, не розмінювались й не нівелювалися так, як це відбувалося з питомою культурою Московії. 

Але якщо Російська імперія розмила російську культуру, то імперія Совєтська її остаточно добила та знищила цілковито замінивши її новоствореною ерзац-ультурою Совка. Так-так, комуністам вдалося таки створити ту «новую историческую общность» ! Але не на сто відсотків. Звісно, «совки» за «національністю» є серед УСІХ без вийнятку народів колишньої Совєтської імперії, але найбільше таких є саме серед росіян, що й не дивно, зважаючи на вищевикладене.

«Советський народ» на теренах колишнього Союзу компактно проживає лише в РФ, а також в окремих совєтських індустріальних анклавах на кшталт Придністров’я чи Донбасу. Чому індустріальних? Бо в цих анклавах цілковито рулив культовий для Совка «пролетаріат» . Власне, під час Совка ці анклави штучно й створювались (здебільшого за допомогою тогочасних американських інженерів, технологій та навіть грошей, але то дещо інша історія). Крим — це не індустріальний анклав, але він теж став місцем компактного проживання «совєтських», тому що тубільне кримсько-татарське населення цього півострова було повністю знищене або депортоване, а землі натомість заселені здебільшого зденаціоналізованим «русскоязичним» континґентом (на 60% — з центральної Росії).

Заради справедливості, слід відзначити також, що на момент розвалу СССР у 1991-му, кількість совків серед українців та інших народів імперії була ще значна (лише у Прибалтиці їх було недостатньо, тому дивіться де зараз Прибалтика, а де решта постсовка). Але за 23 роки, з приходом нових поколінь, кільність совків значно зменшилась скрізь, крім Росії. В Росії їхня кільність навпаки — зросла, до класичних совків долучилися нові покоління. І це ще раз підтверджує тезу про те, що Російська Федерація не є національною державою московитів-росіян, а лише уламком СССР, що колективно ностальгує за «былой мощью» .

Отже, станом на сьогодні, фактично майже усі ті, хто ідентифікує себе як «русские» (за катастрофічно невеличким відсотком винятку щирих представників московсько-російського етносу) насправді є зовсім не росіянами, а саме «совєтськими», тобто представниками отієї нової «общності»  —  «советского народа» . І це пояснює майже всі, здавалося б, нелогічністі, що ними просякнута ідеологія та концепції сумнозвісного «РУССКОГО МИРА» , який є нічим іншим, як путінською реінкарнацією старого доброго Совка. Але навіть не так реінкарнацією, як просто спробою це якось по-іншому назвати. Бо, погодьтеся, було б дивно зараз у 21-му столітті казати «Совєтський Союз» та «совєтський народ», тому кажуть «Русский мир» та «соотечественники», a.k.a. «русскоязычное население» (власне, жодного іншого «русского мира», крім Совєтського Союзу, його творці та ідеологи ніколи й не бачили).

Гадаю, всі вже зрозуміли, яке саме «отєчєство» у них «со-» і це у більшості випадків зовсім не Російська Федерація, до якої більшість тих совків не має жодного стосунку. Не дарма ж Путін постійно каже не про захист прав етнічних росіян. Він каже саме про бажання РФ захищати «попіраємиє права» «русскоязичних соотечественников», тобто «права» зросійщених совків, незавлежно від їхнього етнічного походження. Із захистом прав етнічних росіян це не має нічого спільного. Наприклад, в Україні до початку російської аґресії жодні права жодних етнічних росіян жодним чином не страждали (а от як тепер воно буде — не знаю).

Отже, якщо усвідомити, що коли зараз кажуть русские, то майже у 90% випадків розуміють «советские», а коли кажуть Россия, то розуміють «СССР», то все раптом стає на свої місця:

- стає зрозумілим, чому росіяни вважають, що українці — це той самий народ, що й «русские», за винятком «бандерівців» та «свидомых» (тобто усвідомлених, проявлених, несовкових українців). Бо і справді, типовий український совок від типового російського совка відрізняється хіба що акцентом, з яким він розмовляє «по-русски» . Власне, якщо розібратися, то майже всі риси, які єднають українців та росіян (або росіян та грузинів, росіян та казахів, тощо) — є совковими. Коли своковість зникає, то виявляється, що усі ці народи мають дуже мало спільного. І не тільки зовнішньо, але й внутрішньо, що ми яскраво бачимо навіть у випадку українців та жителів РФ, зокрема на прикладі подій останнього року;

- стає зрозумілим, чому кадирівці, воюючи на Донбасі, кричать в обличча ненависним «украм» : «Ета наша зємля, чєво ти на нєйо прішол?!» Звісно ж вони не мають на увазі, що Донбас — це ісконно чеченська земля. Вони мають на увазі, що Донбас — це земля Совка, бо сам кадировець — то є агресивний совок чеченської національності. Щоправда, і вся Україна в його уявленнях — це «земля Совка» . Але на решті території України, нащастя, замало совків, тому вона так легко не приєднується до Матінки-Росії, як, скажімо, Крим;

- так само й «апалчєнци» Лугандона вважають себе упослідженим етносом, хоча значна частина тих «апалчєнчев»  — такі самі етнічні хохли, як і ті, хто, на їхню думку їх упосліджує. Але відчувають вони себе не українцями, а совєтськими — отією новою історичною «общност’ю», яка є засадничо ворожою до будь-яких традиційніших національних проявів. І саме тому стає зрозумілим наступний пункт;

- чому для «русского-советского» будь-який національний (а не дай боже ще й націоналістичний) прояв є нічим іншим, як «фашизмом» або «нацизмом» ? Тому що денаціоналізованість, як я писав вище — є головною, так би мовити, нео-етнічною ознакою «новой исторической общности» . «Советский народ» творився шляхом денаціоналізації, а отже все національне для нього — первородний гріх та абсолютне зло. А щось зле й вороже мовою того квазі-етносу називається «фашизмом» . Тому, наприклад, словосполучення «еврейские фашисты» виносить мозок лише решті світу, але не совку. Для нього це словосполучення є цілком логічним й має сенс :)

- також стає абсолютно зрозумілим, чому советские-русские так завзято колективно мастурбують на «Великую Победу» . Просто інших перемог в історії цієї «исторической общности» ГЕТЬ НЕ БУЛО. Так звісно, совок ще може смутно згадати якесь там «Барадіно» чи «Куліковскую бітву», але середній «русскоязичний» навіть не зможе пригадати хто за що і з ким в тих битвах воював, а тим більше, чому вони такі важливі. Для нього це все на рівні епосу про змія-горинича. Це було не з ним і навіть не з тими, з ким він себе напряму асоціює. А от «Великая Победа»  — це зовсім інше, це реальність! І дарма що пройшло вже 70 років. Деды ж воевали! Спасибо деду за Победу! Мы фашистов били и будем бить! На Берлин! (Киев, Львов, Варшаву, Лондон, Вашингтон…) І все таке інше. Жоден народ так не святкує перемогу ані у Першій Світовій, ані у Другій, ані в будь-якій іншій кривавій бійні. Лише советские-русские це роблять, та ще й так довго (70 років!) і так істерично тим пишаються. Бо більше фактично їм пишатися нема чим, бо Совок ніде й ні в чому більше не перемагав.

Цей список можна продовжувати, але, гадаю, ідею ви зрозуміли. Все стає логічним, щойно ми збагнемо, який справжній сенс криється під сучасними словами «русский», «соотечественник», «русскоязичний» . До яких цінностей ці терміни свідомо чи неусвідомлено апелюють, до якої культури відносяться.

Ми весь час помилково думали, що сучасна Росія, це щось на кшталт сучасної України, Польщі, Німеччини або Франції, що сучасний «русский» — це щось на кшталт словака чи шведа. Ні! Тут мова йде не про звичайну націю чи етнос, але про результат частково вдалого експерименту зі створення «новой исторической общности», мова йде про антинаціональну квазі-національність, мова йде про антинародну ерзац-культуру. Культура совка — це НЕ російська культура. Російська культура — це Толстой та Достоєвський, Чайковський та Шнітке. А «русская культура» — це Донцова та Лукьяненко, Кіркоров та Моісеєв, в кращому випадку — рання Пугачова. Оця, вибачте на слові, «культура» значно ближча та зрозуміліша пересічному совку. Іншої культури в нього посто нема, він нічого іншого тупо не знає.

У американців є музика кантрі, у французів — шансон, в українців — народні пісні, пісні січових стрільців ( «стрілецькі» ) та УПА ( «повстанскі» ), прадавні колядки-щедрівки. А скільки русскіх народних пісень знає «русскій» чи «русскоязичний» ? І я не про пісні Бабкіной кажу і не про «Эх, яблочко!» (яку російські матроси зідрали з мотиву пісні матросів британських). Страшно подумати, але справжні російські народні пісні, ті які народ споконвіку на тих землях співав — вони навіть не російською мовою складені, але то вже інша тема. Сучасний совок знає лише російську попсу та розкручені у 40-70-х совєтські шлягери. Ну і ще якого небудь Чєлєнтано чи Аббу десь там чув…

Так от до чого це я? До того, що не з Росією ми зараз воюємо. Ми воюємо з Совком. І не з абстрактним «совком в собі» (хоча й не без того), а з цілком конкретним (частково) усвідомленим та прояаленим Совком, у якого є совєтські «гради», танки та БУКи й навіть своя міні-СССР (що носить зараз коротку назву «РФ» ) — «земля обетованная», з якою він мріє «воссоєдініцца» й в якій (чи за яку) він мріє «умєрєть», прихопивши із собою в те пекло все й всіх, до чого й до кого він зможе дотягнутися.

Знай свого ворога!

І підписуйся на Facebook-сторінку! ;)


  25  
Zen
2 лютого 2015
13:55:52
           
     
Коментарів (1)    Ви переглядаєте коментарі  

Та і біс з ними
0
Lumpy
11 березня 2015
20:45:14