За що воює Україна?

За що воює Україна?

Якщо хтось ще досі не зрозумів, спробую швидко пояснити.

До початку 20-го століття Російська імперія була відсталою феодальною аграрною країною. На той час провідні цивілізаційні центри (перш за все Британія, а трохи згодом — інші країни Європи, США та Японія) вже пів століття як пережили промислову революцію та повним ходом будували індустріально розвинені суспільства та економіки.

Тоді в Росії теж почалися певні революційні зрушення (десь років на 50 пізніше, ніж в провідних країнах), але замість нормальної буржуазної революції з природньою, хоч і дещо запізнілою, індустріалізацією там настав традиційний для Росії тотальний триндець. В процесі триндеця деяким народам вдалося втекти з російської багатонаціональної в’язниці, а деяким (як от українцям) — ні.

Результатом того триндеця стало тотальне винищення старої еліти та її традиційних цінностей й створення де-факто неофеодального ладу, що виступав під маркою большевицького “комуно-соціалізму”. Але тамтешній диктатор — таваріщ Сталін — розумів, що з такою відсталою країною нічого хоча б віддалено схожого на обіцяний народним масам “комунізм” він ніфіга не побудує, а отже треба було терміново “доганять и переганять”.

Так почалася сталінська індустріалізація, яка робилася здебільшого за допомогою американських технологій, грошей та фахівців, а також тотальним напруженням усіх можливих і неможливи сил народів імперії (яке здійснювалось відомо якими методами й ціною мільйонів життів). В цьому контексті Голодомор був не лише методом остаточно зламати спротив українства, яке ще намагалося вирватись з імперських тенет. Але це був також і спосіб люмненізувати маси традиційно дрібнобуржуазного (це те, що зраз звуть дрібним та середнім бізнесом) та фермерського українського суспільства, поповнивши за його рахунок такі потрібні новій комуністичній неофеодальній імперії лави пролетаріату. Це, крім ідеологічних мотивів, було вкрай необхідно ще й для сталінської індустріалізації.

Отже, Сталін, як колись Пьотр Первий, “Россию поднял на дыбы”, тобто змусив її проти її волі швидкими темпами еволюціонувати, сяк-так наздоганяючи прогресивний Захід. Причому робилося це так само тупо — шляхом прямих запозичень та мавпувань західних досягнень. Лишень за совєтських часів, на відміну від петровських, цей факт не надто афішувався з ідеологічних причин.

Далі був невдалий пакт з нацистською Німеччиною, який міг би закінчитись для Росії погано, якби Гітлер у певний момент не вирішив напасти на Сталіна, тож СССР супроти свого початкового задуму була змушена перейти у стан союзників, які в тій війні перемогли. Тож нео-російська імперія отримала можливість встановити свій контроль над половиною Європи, що, власне, і було в той час її метою, просто досягла вона її задяки обставинам не разом з Гітлером (як замислювала початково), а разом з Англією та Сполученими Штатами. А за одно вона ще й пограбувала ту саму Німеччину на предмет новітніх технологій — вивозила їх цілими заводами (як от зараз з Донбасу) та цілими конструктроськими бюро. Так в СССР з’явилося багато чого нового — від автомата Шмайсера-Калашнікова до ракетних технологій та навіть німецької вундерваффе — ядерної зброї (яку й Штати втигли “запозичити” у Німеччини, щоправда трохи раніше).

Але внутрішньо Росія ніколи не прагнула цих змін та проґресу, й шалено їм опиралася на всіх рівнях. В обох вищезгаданих випадках спражню традиційну та безнадійно ідейно та технологічно відсталу Московію ламали через коліно її “проґресивно мислячі” авторитарні правителі, змушуючи хоч через силу, але “розвиватися”.

Проте справжній розвиток, це щось таке, що йде з середини, з бажань, прагнень та вимог суспільства, з внутрішньої логіки суспільних процесів, через вільний пошук та експеримент. Але в Росії традиційно саме це шалено утискалося усіма її правителями, будь-яка свобода та вільнодумство душилося й знищувалося. То звідки б там взявся справжній розвиток?

Совєтська пропаганда переконувала совєтський народ в тому, що він хоче в космос, а той хотів лише горілки та ковбаси. А найвищою мрією пересічного москво-совка споконвіку було здриснути в індивідуальному порядку на “ситий Захід”. Саме здриснути на готове, а не розвиватися самому та будувати щось гарне та цікаве наколо себе там, де ти є. А останнім часом, після того, як виявилося, що на “ситому Заході” теж треба працювати та ще й багато, у багатьох пост-совків з’явилася інша мрія — здати бабусину квартиру в Москві та здриснути на дешевий Схід. Напрямок різний, але хід думой — той самий.

Тобто насправді Московія, якій вдалося за кілька століть загарбати купу навколишніх земель та народів, сама як була так до сьогодні й залишається рабською та внутнішньо невільною і відсталою країною, яка підствідомо прагне лише “православія” та мракобєсія, і геть не прагне йти у майбутнє, а лише хронічно тужить за минулим. За Совка ностальгували за всім “дореволюційним”, зараз мастурбують на Совок. Оце і є справжньою суттю сумнозвісного “русского мира”.

Але це здебільшого лише в самій Московії, бо народи, яким таки вдалося свого часу вирватись з Російської тюрми народів — поляки, фіни, пізніше литовці, латиші та естонці — усі дуже ефективно й відносно швидко (хоч і не без зусиль) позбулися російсього прокляття відсталості й вельми успішно й природньо інтеґрувалися в нормальну цивілізацію. І ці народи свідомо бігли з цього болота на волю. Те саме довший час намагалися зробити й українці, але нам хронічно з цим не щастило. А може ми й самі не надто були готові, а точніше — не надо згуртовані та одностайні в цьому прагненні…

Отже, за що ж зараз воює Україна?

Як на мене, вона воює за те, щоб стати частиною Людства. Знайти своє належне місце у спільноті, яка, хоч і робить помилки, але то є помилки дитини, що постійно шукає щось нове, прагне щось осягнути й чомусь навчитися, створити щось надзвичайне, стрибнути вище голови… Тобто за те, щоб стати ВІЛЬНОЮ в усіх сенсах цього слова. Бо лише по-справжньому вільні люди здатні на все це. Адже реальний проґрес — це не те, що ти десь вкрав чи підгледів. Це те, що народилося всередині вільного суспільства, і те, що це суспільство змогло втілити в життя.

Якщо ви й досі не зрозуміли про що я, то скажу так: в той час як Російська Федерація стрімко втрачає залишки совєтських технологій — ракети не злітають, космічні кораблі падають, підводні човни горять і тонуть, ядерні технології занепадають; в той час як реальна промисловість та наука остаточно зруйновані, а нормальних доріг там не існувало ніколи; в той час як у російському суспільстві дедалі потужніше шаленіє “православне” мракобєсіє й маразм та ксенофобська фашистська істерія серед 87 відсотків населення. В цей самий час на складах, ні, не секретного західного оборонного заводу, а звичайного (хоч і великого) американського інтернет-магазину діється ось це:



Тож я питаю вас, УКРАЇНЦІ: В ЯКОМУ МАЙБУТНЬОМУ ВИ ХОЧЕТЕ ОПИНИТИСЯ ЗАВТРА? В російському чи в нормальному? І ЧИ ВАРТО ЗА ЦЕ МАЙБУТНЄ В УСЯКИЙ СПОСІБ БОРОТИСЯ? ;)


  14  
Zen
2 травня 2015
03:05:25
     
Теґи:

Україна
     
     
Коментарів (0)