Шо дєлать? :)

Числені «русскоязычные укрАинские патриоты» (яких останнім часом якось забагато стало скрізь), активно захищаючи наслідки російщення та мовну дискримінацію україномовних українців в Україні, постійно повторюють один і той самий «арґумент» :

«Главное не на каком языке говорит человек — главное что он при этом делает» .

І ось тут в мене виникає просте питання: А що саме я маю такого робити, аби стороння людина (наприклад, якійсь поляк чи там британець) дивлячись на мене, зрозуміла, що я є українцем?

Ну, тобто, щоб я там не робив, але коли я постійно говорю російською, пишу російською, читаю російською, дивлюся фільми та телебачення російською, то чому хтось, дивлячись на мене зі сторони, має подумати, що я саме українець, а не, скажімо, росіянин, га? ;) Тому що при цьому я буду вдягнений у світшот з принтом-тризубом? А якщо той одяг забрудниться і мені доведеться вдягнути щось національно-нейтральне, тоді як? :)

І ще, коли я десь у віденьському кафе побачу людину, яка говорить російською, то як я зрозумію, що він насправді мій земляк, з України? Паспорт у нього запитати треба? Та що там у віденьскому! Іноді й у київському кафе не завжди зрозумієш, а чи не московит перед тобою? А може то якісь білорус, чи мешканець Алма-Ати або Вільнюса?

До чого це я? А до того, що мова, якою ти спілкуєшся й якою споживаєш контент і є ГОЛОВНОЮ ознакою твоєї приналежності не лише до тієї чи іншої інформаційної реальності, але й просто до тої чи іншої нації. Адже далеко не завжди і не кожен може «на око» визначити, хто перед тобою: поляк, білорус, росіянин, німець, англієць, американець чи грузин.

От мене, наприклад, в більшості країн (крім тих, де я відверто контрастую з оточенням за расовою ознакою) часто за місцевого сприймають…

В старі часи можна було про щось здогадатися за одягом. Зараз, в часи глобалізації — це майже завжди (а іноді виключно) мова. Щоб ти там не «робив», але якщо говоритимеш російською, будеш для всіх росіянином. А коли скажеш, що ні, я ж українець, багато хто здивується: «Is there a difference?»

І не розказуйте мені, що на слух іноземці українську від російської не відрізнять. Вони її чудово відрізняють. Принаймні хоча б на рівні, «not Russian» :)

А ще я до того, що мова, як ніщо інше, сприяє національному гуртуванню та об’єднанню. Якщо чуєш свою мову, відразу розумієш, що то свої. А коли чуєш мову ворога, то іноді дуже шкідливо вагатися: «А може то не московит, а просто русскоґаварящій патріот Украіни?» Тим паче, що відсоток патріотів України, як не крути, а все ж вищий саме серед україномовних, а не навпаки, попри числені новітні міфи на цю тему ;)

І ще. От багато хто з патріотів бідкається, мовляв, «ми програли Крим та Донбас ідеологічно та інформаційно», мовляв, і зараз ми не боремося за їхні душі, не ведемо українську пропаганду тощо.

По-перше, ми на решті території України її так само не ведемо :)
А по-друге, якщо чесно, я не дуже розумію, як це «вести українську пропаганду» ? Це, типу, транслювати в етері пісню «путин — хуйло», чи може завести у себе власного Кісєльова, який нам всім все роз’яснятиме? (У нас він, до речі, є, ще й з таким самим прізвищем, ще й російською говорить, бо сам з Росії) :)

Знаєте найпростіший спосіб боротися за душі та вести українську пропаганду? Це транслювати будь-що українською мовою! Адже будь-що українською мовою автоматично працює на Україну. Особливо, якщо це «будь-що» буде чимось хорошим (але й навіть якщо чимось поганим — все одно). Простий приклад: голівудський фільм, гарно дубльований українською, значно краще просуває українські цінності, ніж «український серіал» від «українського каналу» про «українського президента», де всі говорять виключно російською. Так-так, уявіть собі! :)

Підсумуймо:

1. Не лише російські матюки, але й гарна літературна російська мова, робить з тебе московита. Хочеш-не хочеш, а робить. Робить для всього світу, бо весь світ не може читати твої потаємні думки про садок вишневий коло хати. Також не аналізуватиме твої дії (наприклад, «перераховував 100 грн на потреби ЗСУ в позаминулому місяці» ). І не лише з тебе воно робить. З будь-чого! Книга, написана російською — то російська література, і ажніяк не українська. Пісня російською — то російська музика. Фільм російською — російський кінематорґраф. Ось так все просто в цьому світі! Американська література — то лише підвид англійської літератури, та й то лише тому, що Америка зараз така сильна. Інакше б навіть підвидом не була б :)

2. Мова є не лише найважливішою (особливо в сучасному інформаційному світі) ознакою приналежності до нації, але й важливим чинником об’єднання її членів, а також відмежування від недругів. Найкращий спосіб гуртуватися — це мати можливість завжди й легко відрізнити свого від чужого. Найкращий спосіб позбутися чужих впливів й протистояти чужим інформаційним атакам — не розуміти (або гірше розуміти) чужинця, не бути включеним в його інформаційне поле та култьтурні коди, які теж тісно зав’язані на мову…

От і все. Тож робіть вискновки щодо логічності та рації сакраментального питання про те, «какая разніца на каком язикє» ;)


  6  
Zen
4 січня 2016
03:41:31
           
     
Коментарів (1)    Ви переглядаєте коментарі  

попри деякі положення п.1

0
sotona
4 січня 2016
20:55:15