«Лучшая валюта в мірє» :)

Ватнікі та совки полюбляють розповсюджувати між собою такі от картинки, аби рясно ностальгувати під ними про свій втрачений совковий «рай» з «марожєнкамі па 18 капєєк» .

Такі «факти» можуть вразити необізнаного спостерігача, але в реальності є брехнею та маніпуляцією, як і майже будь-яка «інформація», що виходить з північно-східної Мордороссії.

І ось чому:

Перш за все, доллар фактично НЕ МОЖНА було купити на совєтський рубль. Совєтський рубль вільно не конвертувався на зовнішніх ринках. А всередині СССР операції з валютою для населення були заборонені — за це наставала КРИМІНАЛЬНА відповідальність.

Іноземну валюту міняли офіційно лише тим, хто їхав за кордон у туристичну подорож. Але по-перше, у таку подорож міг поїхати далеко не кожен (треба було отримати не лише закордонний паспорт, а ще й ВИЇЗНУ візу), далеко не будь-коли й тим паче не будь-куди (здебільшого простих совків пускали лише до країн Соцтабору). По-друге, їздили завжди організованими групами, під керівництвом авторитетного комуніста та у супроводі агентів КГБ «під прикриттям», які стежили, аби «туристи» не розбіглися й не вступали у надто щільні контакти з іноземцями. По-друге, міняли обмежену кількість валюти, дуже маленьку, недостатню для того, щоб щось значне купити, окрім дешевих сувенірів та іноземного пива у барі.

Також валюту видавали тим, кого совєтська держава відряджала по роботі за кордон, і також в дуже обмежених кількостях.

А тим, кого відправляли за кордон працювати на довший термін (дипломати, шпигуни, військові та технічні фахівці, журналісти тощо) платили зарплатню так званими «чеками» (або ж вони зобов’язані були обмінювати всю зароблену за кордоном валюту на ці «чеки» ). Це була така спеціальна совєтська квазівалюта, що прирівнювалася до доларів й мала обмежений обіг. Фактично «чеки» являли собою оту славнозвісну «умовну одиницю», але у паперовому форматі :) Купити щось на ці папірці можна було лише в СССР і лише в спеціальних «чекових» магазинах (в РСФСР мережа цих магазинів звалася «Берёзка» , в УССР — «Каштан», один з них зокрема було колись розташовано на розі Хрещатику та бульвару Шевченка). В них продавався всілякий імпортний так званий «дефіцит», що був недоступний простим совєтським громадянам. Вибір навіть там був таким, як скрізь в СССР — надзвичайно обмеженим та сумним, але там були товари, яких ніколи не було у звичайних магазинах (імпортна техніка, одяг тощо). Робилося це для того, щоб навіть цей привілейований прошарок совєтських громадян не витрачав дорогоцінну валюту за межами СССР, а також щоб вони не могли свої зароблені у закордонах кошти за межами СССР зберігати.

На чорному ринку (був і такий) ці «чеки» купували не по 60 з чимось копійок (офіційний курс доллара в СССР в 80-х роках), а по 2 рублі. Тобто реальний курс навіть цих жалюгідних папірців з надзвичайно обмеженою ліквідністю, що заміняли собою реальні доллари, був майже у 4 рази (!) вищим за офіційний. І це за часів «розквіту» соціалізму! А що вже казати про справжній долар, якби його хтось наважився купувати під загрозою опинитися у в’язниці! Власне, реальну вартість совєтського рубля до долара ми побачили щойно були відкриті кордони й було знято заборони на операції з валютою для населення.

Іншими словами, офіційний курс совєтського рубля у 60 з чимось копійок за 1 доллар був абсолютно штучним, взятим зі стелі й підтримувався неринковими методами. В принципі його можна було будь-яким за тиких умов намалювати, хоч 100 доларів за 1 рубль. Все одно рубль ніде в світі, окрім СССР не ходив (через ембарґо й взагалі через принципову несумісність капіталістичної та совєтської систем господарювання), а конвертація доллара всередині СССР була монополією держави та кримінальним злочином для всіх інших.

Тепер щодо того, скільки всього можна було купити на 1 совєтський рубль. Так, справді пиріжок в СССР коштував 5 копійок, а 0, 5 пива «Жигулёвское» — 22 коп. Але ті, хто про це згадує, якось забуває, що середня платня при цьому складала 80-100 рублів. 120-150 рублів — вважалася дуже гарною платнею, а ті, хто отримував 200-400 рублів вважалися елітою країни! Тисячі отримували хіба що совєтські кінозірки, та й то не на місяць, а за цілий фільм :) Більшіть населення натомість ортимувала середню платню (90 руб), або менше.

Але головне навіть не те, скільки совєтських рублів ти отримував, а що реально ти на них міг купити. Відповіть така: крім пиріжка та квитка на совєтське кіно за 10 копійок — майже нічого.

Тотальний дефіцит панував скрізь. Все, включно з їжею та (більш-менш нормальним) одягом, треба було «діставати» . Черги на купівлю авто (не іномарок, а банальних «жигулів» ) складали роки, якщо не десятиліття.

Тобто, навіть якщо ти мав гроші, треба було ще й мати «потрібні знайомства», щоб отримати змогу на ті гроші придбати щось справді потрібне… Все іноземне коштувало баснословні гроші й щоб його «дістати», треба було докласти неабияких зусиль, часто на межі криміналу. Порожні банки з під Кока-коли (або навіть турецького пива) були цінним раритетом та окрасою будь-якого пересічного совєтського серванта. Я не перебільшую :)

Саме тому для партійної та совєтської еліти існували так звані «спецмагазини», на службі їм видавалися «спецпайки», харчувалися вони у «сецїдальнях» тощо. Quod licet Iovi non licet bovi. Але й ці «спецрозподільники» не покривали усіх потреб, тож навіть їм доводилося «крутитися» та «діставати» через «нужніков» — потрібних людей, до яких відносилися завскладами, директори й товаровіди гастрономів та універмагів тощо. А іноді й без замміністра відповідної промисловості було не обійтись…

Маленька ілюстрація. Я народився й жив у Києві, але банани вперше скоштував вже років у 12, та й то в Москві, відстоявши чергу години на дві. В столиці СССР у 80-х за ними були кілометрові черги, а в Києві — столиці однієї з союзиних республік — їх просто й тупо не було у вільному продажі. Та що там банани! Ізюм чи грузинські мандарини було проблематично купити!

Чому так було? Це все наслідки «імпортозамєщєнія» та ізоляції СССР від решти світу. До речі, саме до цього зараз офіційно та наполегливо прямує Російська Федерація… ;)

Так шо совєтський рубль. Дааа! «Лучшая валюта в мірє» , як написав один ватний ідіот в коментах під черговою такою картинкою… :)


  0  
Zen
8 лютого 2016
20:16:48
     
Теґи:

money Україна
     
     
Коментарів (4)    Ви переглядаєте коментарі  

в Киеве в 80-х не было бананов? а всего за 480 километров, в Одессе, мы их ели круглый год :) и ананасы не были редкостью, а вот грузинские мандарины и правда были деликатесом (только зимой), равно как и украинские и молдавские груши (по большим праздникам)
0
sotona
8 лютого 2016
23:00:28
Це мабудь тому, що через вас їх в Москву везли, банани ті. Бо вони були від каліфорнійської фірми "Chiquita" ;)

0
Zen
11 лютого 2016
08:51:11
в Москву вообще все — не только бананы — через нас везли. как и практически во все остальные города европейской части совка.
0
sotona
12 лютого 2016
08:25:26
Так отож :)
0
Zen
13 лютого 2016
11:26:07