Пам’ятаймо, передбачаймо!

У ці дні рівно 8 років тому Російська Федерація розпочала воєнне вторгнення на територію суверенної Грузії. До початку російської аґресії щодо України залишалося менше ніж 6 років…

Чи могла Україна вже тоді зробити правильні висновки й розпочати відповідні заходи протидії неминучій війні з РФ? Безумовно! Чи бракувало в нашому медіа-просторі тих, хто вже тоді бив на сполох? Не бракувало. Чи зробила Україна щось, аби запобігти цьому? Не зробила.

І не лише Україна, Захід також не передбачив та загалом хибно відреагував на цей новий виклик з боку російського реваншизму. Зокрема, відмова Україні та Грузії у ПДЧ на саміті НАТО, що відбувся буквально за кілька місяців до вторгнення РФ у Грузію, фактично стала сигналом Москві, що можна діяти безкарно. А неспроможність цивілізованого світу адекватно зреагувати на аґресію Кремля (зокрема й провал відповідного голосування Генасамблеї ООН) заохотила Москву до подальшого «розвитку успіху» в Криму та на Донбасі…

До речі, показово, що від цього фатуму найбільше постраждали саме найбільш проросійські регіони України: Крим перетворився на ніким не визнаний анклав із сумним сьогоденням та невизначеним майбутнім ( «денег нет, но вы держитесь там…» ); на Донбасі — війна, бандюгани захопили контроль, і майбутнє є ще непевнішим…

Цікаво, той «русскоязычный соотечественник», яких на Донбасі було чимало, і який несамовито радів, коли Україні у 2008-му відмовляли у плані дій щодо членства у НАТО, розумів, що саме це лише за кілька років призведе до його особистої смерті? Або ж до втрати ним всього нажитого його родиною майна й необхідності тікати з рідного Донбасу чи то до «братньої» Росії, чи то до ненависної йому української «западенщини» ?

Цікавішим є питання, а чи змінив би той «русскоязичний» патріот Рашки в Україні свої погляди та дії, якби дізнався вже тоді про свою неминучу долю? Щось мені підказує, що не змінив би. Бо «русскій мір» катастрофічно впливає на людину, позбавляючи її, серед іншого, логіки та інстинкту самозбереження…

Так само і зараз мільйони наших співгромадян продовжують опиратися знеросійщенню, підтримувати проросійських маріонеток в українській політиці, дивитися до рота московській пропаґанді тощо.

Але ж наочні приклади того, до чого все це призводить, можна побачити просто зараз, сидячі у вечірньому Криму без світла та води, або ж у підвалі десь на Луганщині, ховаючись від щоденного обстрілу… Та досі якось не всіх ці приклади чомусь переконують.

Хто у черзі до граблів? Харків? Запоріжжя? Миколаїв? Одеса?

Як там кажуть «брати» — росіяни? «Горбатого могила исправит» ? Не думаю. Горбатий навіть у могилі таким залишиться, а от виправитися й змінити щось має шанс лише той, хто поки ще є живим.


  0  
Zen
9 серпня 2016
19:01:01
     
Теґи:

Україна
     
     
Коментарів (0)